дочитала "Добло і зло" Карпи. мало. хочу ще. добре, що в мене залишилася непрочитанною її Жовта книга. я передчуваю, як буду читати її в поїзді через два дні. ще трохи.
проте, зараз не про це.
кілька цитат. ні, лише дві, але згодом їх буде більше.
Добло і зло"Після щоденників на мене посипалися повідомлення у різних цифрових форматах.
Бо тільки тепер, судячи з есемесів Алігарха, він зрозумів, що по-справжньому мене кохає. Ну, це було би душещіпатєльно в якомусь кіні. Або й у жизні, якби я хоч на грам відчувала до нього щось іще, крім приятельської симпатії і температурної звички. Є така штука, знаєте? Вам просто може бути комфортна температура тіла людини. І ви собі завтикуєте, і нікуди особливо не пнетеся. Поки щось само вас не пне.
А коли пне, то щипай душу хоч щипцями для брів - душа вже давно в іншому місці. Адресат вибув.
І це завжди такий тьолочний закон: варто послати чувака на хуй, сумно і твердо сказати йому: "Вибач, ти класний, але я не люблю тебе. І ти заслуговуєш більшого!", як чувак, незалежно від віку, ваги, достатку і расової приналежності починає всиратися за тобою стократ сильніше. Так що, якщо хочете когось по-чєсному відхєрити, хапайте його під білі рученьки, тикайте під носа каталог із дешевими меблями і брошурку з найвигіднішими умовами кредитування на житло молодій сім`ї, а тоді високим голосом волайте: "Ми створені один для одного! Тільки ти і я. І наша дитина. Дві! Я хочу дівчинку!""
"Одного разу він сказав мені:
- У тебе такі красиві очі.
- А отак? - спитала я і відтягла нижні віки так, що на їх дні стало видно все страшне й червоне і те, що в мене низький гемоглобін."